|
|
Сторінка фізінструктора "Я не боюсь ще раз повторити: В. О. Сухомлинський
У дошкільному дитинстві закладаються основи здоров’я, виховуються основні риси особистості людини. Сім’я, дошкільні заклади мають створити сприятливі умови для оптимального фізичного розвитку дитини, отримання знань про людський організм, опанування санітарно-гігієнічних навичок. Дитина повинна поступово вчитися бути творцем досконалості свого тіла, здоров’я. Міцне здоров’я є запорукою розвитку дитини в інших особистісних аспектах. Поставивши за мету забезпечити всебічний гармонійно – фізичний розвиток, створити передумови для успішного виховання дітей насамперед була розроблена система рухової діяльності. • Ранкова гімнастика; • Фізкультурні заняття; • Рухливі ігри; • Психогімнастика; • Ігрові вправи, хороводи; • Імунна гімнастика; • Гімнастика пробудження; • Психологічні ігрові тренінги; • Рухова активність на прогулянці; • Ритміка, аеробіка, гімнастичні вправи; • Фізкультхвилинки на заняттях та фізкультпаузи; • Фізкультура на свіжому повітрі; • Фізкультурні дозвілля, розваги, ігри. Та нетрадиційні методи оздоровлення. Такими методами є фіто та аромотерапія, різні види лікувально - профілактичного масажу, дихальна гімнастика, корегуюча гімнастика, Су - джок терапія, ігри-медитації, звукотерапія, кольротерапія, психогімнастика, природні фактори - повітря, вода, сонце.
"Золоті правила" рухового розвитку" (за методикою М. Єфименко)
• Будь-яку рухову активність дітей розумно починати з горизонтальних положень - найбільш простих і природних - з поступовим ускладненням рухового режиму і переходом до вертикальних положень. • У будь-якому з вихідних положень (рачкуючи, сидячи на колінах, стоячи) доцільно починати вправи з більш низьких поз (методично правильно буде вправляти малюків у позі "низьке рачкування" (на ліктях і колінах), поступово підняти їх на "середнє рачкування" (на долонях і колінах), потім перейти до "високого рачкування" (на долонях і стопах). • У будь-якому з вихідних положень починати рухову діяльність доцільніше зі згинальних поз тіла і кінцівок (з "пози ембріона") і далі поступово переводити вправи у розгинально-випрямлений режим. У будь-якому вихідному положенні (лежачи, сидячи, стоячи) першим виконують рух головою (шийним відділом хребта), потім - у плечовому поясі, рухи руками. Далі вправляють м'язи тулуба (живота, грудей, спини), потім стегнового поясу і нижніх кінцівок і, нарешті, все разом узяте в таких глобальних рухах, як ходьба, лазіння, біг, підскоки, стрибки. • Під час тренування кінцівок першими належить виконувати рухи у великих, ближчих до тулуба суглобах (плечовому, тазостегновому), потім підключають середні (ліктьовий, колінний) і, нарешті, відносно дрібні, віддалені від тулуба суглоби (п'ястевий, гомілковий). • "Принцип душу" - природна почерговість включення в роботу м'язів дитини нагадує, як вода обтікає тіло людини під душем: тім'ячко - плечі –передпліччя - п'ясті - стегна - коліна - гомілки - стопи. • Чим-нижче положення чи поза дитини під час вправи, тим природнішими для неї будуть відносно повільні, пластичні, спокійні рухи. І навпаки: чим вище положення (ходьба, біг, підстрибування, стрибки), тим характернішими стають відносно швидкі, ударно-балістичні рухи. • Для великих м'язових масивів (живота, плечей, спини, сідниць, стегон) природними є відносно повільні рухи; а для дрібних м'язів - передпліч, кистей, гомілки і стопи - бажані швидкі, стрімкі рухи. Таким чином, вправлятися з дітьми доцільно, починаючи від горизонтальних положень до вертикальних, від низьких поз до високих.
|
